Бути Мамою хлопчика - це ...

Це щастя, однозначно! І дівчинка, і хлопчик – це щастя,  просто воно трохи різне. І різницю усвідомлюєш лише зараз, коли і син, і донька вже виросли.

Спостерігати за тим, як дорослішає і формується справжній чоловік неймовірно цікаво. Дивуєшся практично щодня. Так склалось,що наш син поїхав навчатися за кордон в досить юному віці, в 14 років. До того ж відразу далеко від дому, в США. Це був надзвичайно складний і відповідальний момент для всіх нас, хоча мені здається, що для мене найскладніший.

Відпустити - не значить втратити

Відпускати важко, мені здавалось, що відстань може зруйнувати зв’язок, який і так досить нестійкий в такому особливому віці. Звичайно, і у трирічного хлопчика вже є характер, але в 14 років починаються особливі процеси становлення і гартування, непрості і турбулентні, тому відстань мене лякала.

Але в якийсь з моментів я зрозуміла, що відпустити - не значить втратити і ця впевненість  допомогла нам обом. Ми на відстані отримали реально сильніший зв’язок. Все стало відвертіше і щиріше, бо направду, починаєш по-іншому сприймати і цінувати те, чого немає поруч. Пряміші розмови, відвертіші питання і відповіді, самостійні кроки і усвідомлення відповідальності за них.

В школі немає ні мами, ні тата, немає можливості перевірити кожен крок.Ми спілкуємось щодня, але часом не бачимось кілька місяців і при кожній зустрічі складається враження, що він проходить екстенсив  з дорослішання. Це проявляється  у всьому - зовнішній вигляд, особливості характеру, мислення та спосіб спілкування -  він стає чоловіком і це  реально круто.

           Ваші перші думки / перша реакція, коли на УЗД дізналися, що у Вас хлопчик

Щось на зразок – “Вау, місія виконана!” У нас перша дівчинка, тепер хлопчик – хороший  комплект :)  Але ми настільки цього чекали, хотіли і були впевнені, що для мене це було абсолютно закономірно – було не здивування, а радість і щастя від того, що все склалось чудово. До того ж, ті часи були трошки простіші і  в якійсь мірі душевніші, бо на вулиці тебе могла зупинити якась добра душа і сказати, що в тебе обов”язково буде хлопчик, бо ти виглядаєш якось по-особливому. Зі мною це траплялось часто, підстав не вірити добрим людям в мене не було , тому  все було за планом :)

Як Вас змінило материнство

Не можу сказати, що воно мене якось особливо змінило. Я народила Макса  у досить свідомому віці. Друга дитина в 30 років. Я була з головою у бізнесі, зупинятись не було часу  і сказати, що я все відклала і стала зразково-показовою мамою, мабуть важко. Стала трохи м”якішою і спокійнішою. Все було в шаленому русі і  динаміці, росли діти, ріс бізнес – мабуть енергії вистачало на все. Я не пам”ятаю розподілу ролей і критичних моментів з дітьми – була родина, допомога і підтримка, звичайно. Діти жодним чином не страждали від нашого ритму життя, більше того, вони впитували його з дитинства, тому, впевнена, самі стануть активними батьками. Може саме завдяки такому підходу сьогодні і донька, і син достатньо самостійні, у нас довірливі і дружні стосунки і це справжнє задоволення.

              Які головні відкриття, пов'язані з вихованням хлопчика

Важко назвати це відкриттям, але, звичайно, є відмінності між вихованням хлопчика і дівчинки. Може це і набило оскомину , але дітей треба не виховувати, а показувати приклад, бо вони точно будуть наслідувати вас і ваші вчинки. І в цьому плані для хлопчика з певного віку безапеляційним авторитетом стає батько. І в більшій мірі на те, якою людиною виросте твій син, залежить саме від нього.

Мама може безмежно любити свого сина, розповідати йому, що він має бути мужнім і сильним – але навчить цього своїм життєвим прикладом лише тато. Нам в цьому плані дуже пощастило і бажати кращого батька для своїх дітей просто неможливо, тому моя роль була в тому, щоб вчасно зменшити прояв надмірної  ніжності і гіперопіки і більше довіритись їхнім чоловічим стосункам. Звичайно, мій син знає, що я його дуже люблю і підтримую, але він також розуміє, що він має стати для когось опорою в житті. І дати йому можливість відчути себе здатним вибудувати в собі цей стержень і зрозуміти, що це дуже відповідально – наше спільне завдання, як батьків.

Елементарні етичні речі повинні стати нормою в ранньому дитинстві

Виховання хлопчика, як на мене, є важливою і комплексною проблемою. Все закладається в сім’ї і загальнокультурний  рівень розвитку суспільства є визначальним в цьому плані. Чи пояснюємо ми з перших моментів  соціалізації - садочку, школи - як себе поводити, наприклад, з дівчатками. Я можу наразитись на протести феміністично налаштованих мам, але чому ми тоді дивуємось, що молоді люди не вміють і не відчувають потреби бути галантними, а часом просто вихованими? Елементарні етичні речі повинні стати нормою в ранньому дитинстві, відповідає за це сім”я, а не соціум. Якщо  в сім’ї прийнято спілкуватись нецензурною лексикою чи з неповагою, то що б ви в школі не розказували цьому хлопчику, він вже з цим живе, це в крові. Дитина буде транслювати це далі, бо інакшої поведінки від своїх найближчих людей він не бачив. Найкращий вчитель не переконає, до того ж у нас критичний дефіцит вчителів - чоловіків вчителів, яких хотілося б наслідувати. Хлопцям потрібні приклади для наслідування, потрібні кумири. Найчастіше на цю роль претендують селебрітіс - спортсмени, шоумени, обличчя з екранів і глянцю -  але чи насправді вони є носіями справжніх цінностей? Велике питання. Саме тому роль сім”ї важко переоцінити.

Але я люблю сучасну молодь. Друзі моїх дітей , діти моїх друзів - це класні, розумні, критично настроєні і іронічні молоді люди, вони красиві і стильні і їхній зовнішній вигляд гармонійний з внутрішнім наповненням, вони навчаються, працюють і бачать майбутнє.

 Як Ви любите проводити час разом з сином

Це буває значно рідше, ніж хотілось би, тому цінується по-особливому. Можна просто сидіти і говорити про все на світі. А можна яскраво і активно. Багато років нам вдається вибиратись на спільний відпочинок максимум двічі на рік. Зимою це лижі. Літом щось екстремальніше, з легкої руки дітей у нас є досвід сплавів на каяках, вейкінгу, квадроциклів. Можемо провести день в найекстремальнішому парку розваг чи просто сходити в кіно.

Що найбільше дивує Вас у Вашому синові

Зараз, мабуть, все. У нього емоційний характер - швидкі рішення, швидкі реакції. Мене дуже здивував його вчинок, коли він в 14 років прийняв рішення їхати на навчання у США. Це було його чи не перше доросле чоловіче рішення, я була до нього ще не готова. Макс займається спортом, він футболіст. Існує стереотип, що футбол і навчання не поєднуються. Макс щороку їздив в літній табір, де грав футбол і практикував англійську. Один з таких таборів був у Флориді, в спортивній академії, його там оцінили і запросили на навчання. Це виглядало так нереалістично, що я навіть не надала цьому значення. У нього ж на цей рахунок була своя думка, бо коли виїзджали за ворота школи, він сказав – “ Я сюди ще повернусь”. Тижні через  два після повернення, коли я думала, що тема закрита, Макс запитав про наше рішення. Я намагалась говорити про те, що може зарано, задалеко і надто відповідально,що він не уявляє, які труднощі його там чекають, мовний і ментальний бар”єр і нас не буде поруч… На що він сказав єдину фразу – “Або зараз, або ніколи”. Словом, через місяць у Макса почався новий етап в його житті. Етап, який став суцільним викликом, з яким впорається не кожен дорослий. Жорсткий тренувальний і навчальний режим, мовне середовище, нове оточення, нові правила – погодьтеся, для цього потрібен характер!

Самостійність у прийняті рішень і  відповідальність за свої дії ніколи нічим не заміниш

Було багато сумнівів, але сьогодні я впевнена, що це було правильне рішення. Чотири роки спортивної академії дали йому те, чого він ніколи б не здобув під батьківським крилом. Самостійність у прийняті рішень і  відповідальність за свої дії ніколи нічим не заміниш. Такий досвід вчить їх думати глобально, стирає ментальні рамки і кордони, для них світ відкритий і будь-яку країну вони пов”язують з другом чи однокласником, з яким вчились. Це прекрасно і зв”язки, закладені в такому віці, залишаться на все життя.

Який найяскравіший спогад, пов'язаний з сином

Їх багато, особливо з раннього дитинства. Є такий період, коли діти дозволяють себе любити. Коли хлопчика можна обійняти і поцілувати. Цей період закінчується дуже швидко, тому і згадується з особливою теплотою.

Люблю переглядати фото і згадувати милі моменти. Наприклад, як пішов в школу, смішний і беззубий, його першу закоханість, його спортивні перемоги. Такі теплі спогади є в кожної мами.

Яке найбільше досягнення в Вашому житті, як Мами

Мої діти здорові, щасливі і успішно реалізовуються - це найголовніше, що я могла їм дати після того, як дала їм життя. Я дала їм достатню степінь свободи і зараз свою роль бачу в тому, щоб підтримати, підказати і допомогти, але не забороняти. Дитина в будь-якому віці має бути впевнена, що в будь-якій життєвій ситуації у неї є дім і батьки. А  от найбільшою проблемою може стати гіперопіка і бажання тотально контролювати життя дитини. Ідеально, коли батьки є свого роду провідниками.

Ваші побажання Мамам хлопчика

Якщо вам пощастило і ви мама хлопчика, зробіть все, щоб ваш син ріс таким чоловіком, якого ви самі бачите для себе ідеалом, схожим на чоловіка вашої мрії, який би викликав повагу і захоплення, був привабливим зовні і наповненим внутрішньо, щирим і відкритими.

Дайте йому стільки любові, щоб він міг нею ділитись. Дайте йому внутрішній стержень і впевненість у власних силах. І навчіть його, що відносини – це важливо, навіть якщо це не вбереже його від власних помилок, він точно зможе зробити когось щасливим.